ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ВУЛИЦІ

 
Андріївський узвіз – одна з найстаріших вулиць Києва. У давні часи вона поєднувала княже місто на горі із Подолом внизу. Андріївську вулицю називають найбільш київською.

Коли я буваю в Києві, мені завжди хочеться піти й прогулятись Андріївським узвозом. Ця вулиця приваблює якоюсь таємничістю, загадковістю, старовиною. На мою думку, це одне із місць, яке потрібно відвідати кожному.

Трохи про історію назви цієї вулиці.

За легендою, Андріївський узвіз називається так завдяки Святому Андрію Первозванному. Вона свідчить, що колись на місці Дніпра було море, але коли Святий Андрій поставив на вершині пагорба хрест, вода відійшла, і більша частина морських вод залишилася й сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували Андріївську церкву, то під престолом відкрився колодязь.
Кажуть, що в Андріївській церкві немає дзвонів, тому що, при першому ж ударі, вода прокинулася б і залила б не тільки Київ, але й усе Лівобережжя.

Нинішня Андріївська церква була побудована в стилі бароко зодчим Іваном Федоровичем Мічуріним за проектом архітектора Бартоломео Растреллі.

Однокупольний п’ятиглавий храм має форму хреста, на кутах якого розташовані декоративні башти, він заслужено вважається одним з найкращих в стилі бароко. Багатство зовнішнього оздоблення, яскравість, велика кількість позолоти – все це робить Андріївську церкву по-казковому пишною, схожою на палац.

До церкви ми підіймаємось сходами, одночасно дивуючись, як гармонує споруда із київськими пейзажами. Балюстрада навколо церкви дарує нам панорами Подолу і велич Дніпра.

Поруч встановлено пам’ятник героям п’єси М. Старицького «За двома зайцями» – Проні Прокопівні та Голохвастову.  Композиція вважається «пам’ятником нового типу». Постамент став невід’ємною частиною Андріївського узвозу. Біля нього часто фотографуються туристи. Існують прикмети: якщо потерти каблучку на руці в Проні або жука на піджаку Голохвастова, то вдало вийдеш заміж чи одружишся. Ці деталі відполіровані до блиску. А якщо кинути монетку під черевик Голохвастова, то ніколи не зазнаєш матеріальної скрути.

Неподалік від церкви знаходиться Замок Річарда. Це одна з найтаємничіших будівель вулиці.

Пам'яткою є і будинок №13, де жив письменник Михайло Булгаков, який зараз є музеєм.

Андріївський узвіз – це переплетіння світлого й темного, правдивого й напівлегендарного. Тут є місце і театру. Театр «Колесо» - світ мистецтва і перевтілень.

На честь Андріївського узвозу відкрито «Музей однієї вулиці». В ньому представлена ​​історія узвозу в картинах, фотографіях та інших речах від старовини до наших днів.

Андріївський узвіз називають ще київським Монмартром - вулиця рясніє ятками з сувенірами сюди приходять художники зі своїми творами на продаж, музиканти і артисти. Тут можна не тільки відчути прекрасне душею, а й придбати щось на згадку: сувеніри, вишиванки, писаний посуд, фігурки тощо.

На Андріївській вулиці завжди панує атмосфера свята та безтурботності. Нещодавно узвіз відреставрували у стилі ХІХ століття: тротуари вимощені спеціальною цеглою, зробленою за стародавньою технологією, виготовлено чавунні ліхтарі за старовинними малюнками тих часів.

Андріївський узвіз – чудове місце не лише для тих, хто хоче відчути дух історичного минулого, але й чудовий закуток мистецького життя столиці. Коли б ви сюди не завітали, тут, за будь якої погоди, побачите хоча б кількох художників, що виставляють свої картини, або ж тих, хто продає зразки прикладного мистецтва – прикраси, різноманітний посуд, цікаві фігурки. Це місце, куди хочеться повертатися знову і знову.