среда, 7 мая 2014 г.

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

Проблеми молоді непокоїли суспільство в усі часи, І тоді, коли люди похилого віку були молодими і коли їх батькам було по вісімнадцять, і вони тільки обирали, якою дорогою їм піти. Проблема молоді - одна з основних, тому що, як не банально це звучить, за нею майбутнє.

  •     Проблема зростання злочинності серед молоді
    Однією з проблем сучасної молоді є проблема зростання злочинності. Рівень злочинності серед молоді та неповнолітніх має тенденцію зростати. Багато молодих людей, які не можуть реалізувати себе в житті, знаходять себе в наркоманії, розбоях та інших незаконних діях.
    Однією з причин злочинності серед молоді є нагативні процеси,які відбуваються в суспільстві, вони болісно вражають і молодь. серед молодих людей розповсюджені такі види злочинів: торгівля наркотиками, розбійні напади на підприємства та людей, різні форми вимагання, жорстокі дії над життям особи, торгівля краденим, різні види махінацій.
     Більшість злочинів молодь та неповнолітні вчиняють вперше, третина злочинів здійснюють люди, які були вже засуджені. Молодь здійснює незаконні вчинки з метою здобути легкі гроші, задовольнити свої бажання, можливо, допомогти своїй родині.
    Також, молоді люди чинять злочини під впливом друзів із сумнівною біографією.
    Причиною злочинності є безробіття. Молоді люди не можуть знайти роботу, тому вдаються до крадіжок, махінацій, розбої та інше.
    Отже, проблема зростання злочиності серед молоді досить актуальна, і її потрібно вирішувати дієвими способами. Потрібно створювати програми по працевлаштуванню молоді та інші подібні програми.
  • Ще однією з проблем сучасної молоді є працевлаштування.
Перш за все, з чим стикається молодь – це вимагання стажу роботи. Роботодавці не бажають брати на роботу молодих людей, вимагають від них багато знань, умінь і навичок.
Також важливим є те, що після закінчення навчання важко влаштуватися на роботу за спеціальністю. Молодь влаштовується передусім на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки.
Після здобуття вищої освіти виникає питання: для чого ми навчались всі ці роки, якщо спеціалістів не потрібно? Молодь втрачає інтерес, «закидає» свій диплом і йде працювати  на ринок, в супермаркети тощо.
Хоча високий заробіток не можна вважати достатньою підставою для зміни цікавої роботи на менш цікаву, проте випускники вузів змушені вибирати роботу не за фахом, втрачаючи кваліфікацію.
То як бути в такій ситуації, як знайти вихід?
Не потрібно боятися починати з малого: з невеликої зарплати, незначних посад, проте бажано, щоб це все-таки була робота за спеціальністю, тому що пізніше не виникатиме інтересу працювати за нею..
Шукати роботу за допомогою агентств - це не вихід. Вони, як правило, займаються працевлаштуванням фахівців із великим досвідом роботи, а не новачків.
Навіть якщо ви не бачили ніякого оголошення про набір співробітників, завжди існує вірогідність щодо можливості пройти тут стажування або практику. Ну, а якщо пощастить, то, можливо, знайдеться й вакансія вашого профілю, про яку просто не оголошували.
Найголовніше - налаштувати себе на успіх і використовувати всі можливості пошуку свого місця в суспільстві.
  • Проблема здорового способу життя
Як свідчать результати та досліджень, в тому числі і результати національного опитування молоді 10-22 років показники поведінки молоді, що вже вийшли зі шкільного віку, вказують на відсутність навичок збереження здоров'я. Регулярне заняття фізичною культурою не є звичною нормою для більшості молодих людей, стрімко поширюється вживання алкогольних напоїв.
У сучасної молоді уява про здоровий спосіб життя формується переважно від ЗМІ. Проте не можна несказати, що останнім часом ці джерела майже не формують позитивне ставлення до здорового способу життя. Радіо, телебаченя, газети формують у молоді , що пити, палити - це “круто”. Якщо брати окремо телебачення, то там можемо спостерігати чарівні сили отримані від вживання енергетичних напоїв, прекрасне самопочуття та веселі заклики реклами  пива або горілки. Більша частина української молоді вгамовує свою інформаційну потребу саме за допомогою телевізора. Однак, чи є цей спосіб ефективним - питання неоднозначне.
Підводячи підсумок, можна констатувати, що засоби масової інформації є сьогодні вагомим чинником впливу на свідомість людини. Більшість людей знаходять там свої ідеали на які хочуть походити.У формуванні здорового способу життя проблемою залишається слабка мотивація його необхідності у населення. Тренуйте і розробляйте вашу силу волі.

Вирішення проблем, які виникають у молоді  не може бути реалізоване без організації соціальної роботи, розгортання діяльності соціальних служб для неповнолітніх і молоді. Для того, щоб надати допомогу молоді потрібні знання основних тенденцій розвитку молодіжної культури, психологічних особливостей та власного бажання змінити своє життя. Адже наше життя тільки в наших руках. Ми творим  і водночас же губим його.


среда, 16 апреля 2014 г.

Людина - слово


       Валерія Винарського, поета з Андріївського узвозу, бачили та знають багато киян та туристів. Ця людина – унікальна. Хоча б тому, що вважає себе генієм і не соромиться говорити про це іншим. «Найбільша таємниця цього міста – це я», – каже поет. 
Немає такого слова, з яким би він не міг скласти й процитувати чотиривірш за пару секунд. А за хвилину їх може бути й три і п’ять. 
Якщо ви пройдете Андріївським узвозом, то Винарський обов’язково до вас звернеться чи схопить за руку й запропонує назвати будь-який іменник та зачитає вірш із названим словом. Комусь це подобається, адже не кожного дня зустрінеш незвичайного чоловіка, інших – відлякує, не всім подобається така поведінка.
Сам Валерій до таких людей відноситься спокійно: «Всі нині переймаються тим, як набити свій шлунок, а не духовним. Я захоплююсь тими, хто все ще цікавиться внутрішнім розвитком особистості». А саме такі люди, на його думку, зупиняються  поговорити з поетом.
-         В чому секрет вашого методу складання поезії?
-         Це не метод, – каже він. – я написав дуже багато віршів, близько 10 000. Я пам’ятаю, на якій поличці в моїй голові лежить кожне слово.
-         А які слова найчастіше запитують? 
-         Кохання, стіл, книга, дерево. Але бувають і рідкісні слова. Наприклад, емансипація, вестибулярний апарат, трансформація. Я і з ними справляюся.
-         Чи вважаєте ви себе реалізованою людиною?
-         Я вважаю себе людиною, яка здатна на те, на що не здатна жодна людина в світі. Те, що я роблю, ніхто і ніколи не вмів робити.
-         Як ви ставитеся до того, що стоїте на Андріївському узвозі?
-         На жаль, в мене немає інших методів, щоб донести людям свою творчість.
Життя продовжується, і можливість дарувати й ділитися з людьми своєю творчістю у Валерія Винарського залишається. І хоч як би йому не хотілось, але все-таки день у день ця унікальна людина знаходить в собі сили писати, жити й творити.

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ВУЛИЦІ



 
Андріївський узвіз – одна з найстаріших вулиць Києва. У давні часи вона поєднувала княже місто на горі із Подолом внизу. Андріївську вулицю називають найбільш київською.
Коли я буваю в Києві, мені завжди хочеться піти й прогулятись Андріївським узвозом. Ця вулиця приваблює якоюсь таємничістю, загадковістю, старовиною. На мою думку, це одне із місць, яке потрібно відвідати кожному.
Трохи про історію назви цієї вулиці.
За легендою, Андріївський узвіз називається так завдяки Святому Андрію Первозванному. Вона свідчить, що колись на місці Дніпра було море, але коли Святий Андрій поставив на вершині пагорба хрест, вода відійшла, і більша частина морських вод залишилася й сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували Андріївську церкву, то під престолом відкрився колодязь.
Кажуть, що в Андріївській церкві немає дзвонів, тому що, при першому ж ударі, вода прокинулася б і залила б не тільки Київ, але й усе Лівобережжя.
Нинішня Андріївська церква була побудована в стилі бароко зодчим Іваном Федоровичем Мічуріним за проектом архітектора Бартоломео Растреллі.
Однокупольний п’ятиглавий храм має форму хреста, на кутах якого розташовані декоративні башти, він заслужено вважається одним з найкращих в стилі бароко. Багатство зовнішнього оздоблення, яскравість, велика кількість позолоти – все це робить Андріївську церкву по-казковому пишною, схожою на палац.
До церкви ми підіймаємось сходами, одночасно дивуючись, як гармонує споруда із київськими пейзажами. Балюстрада навколо церкви дарує нам панорами Подолу і велич Дніпра.
Поруч встановлено пам’ятник героям п’єси М. Старицького «За двома зайцями» – Проні Прокопівні та Голохвастову.  Композиція вважається «пам’ятником нового типу». Постамент став невід’ємною частиною Андріївського узвозу. Біля нього часто фотографуються туристи. Існують прикмети: якщо потерти каблучку на руці в Проні або жука на піджаку Голохвастова, то вдало вийдеш заміж чи одружишся. Ці деталі відполіровані до блиску. А якщо кинути монетку під черевик Голохвастова, то ніколи не зазнаєш матеріальної скрути.
Неподалік від церкви знаходиться Замок Річарда. Це одна з найтаємничіших будівель вулиці.
Пам'яткою є і будинок №13, де жив письменник Михайло Булгаков, який зараз є музеєм.
Андріївський узвіз – це переплетіння світлого й темного, правдивого й напівлегендарного. Тут є місце і театру. Театр «Колесо» - світ мистецтва і перевтілень.
На честь Андріївського узвозу відкрито «Музей однієї вулиці». В ньому представлена ​​історія узвозу в картинах, фотографіях та інших речах від старовини до наших днів.
Андріївський узвіз називають ще київським Монмартром - вулиця рясніє ятками з сувенірами сюди приходять художники зі своїми творами на продаж, музиканти і артисти. Тут можна не тільки відчути прекрасне душею, а й придбати щось на згадку: сувеніри, вишиванки, писаний посуд, фігурки тощо.
На Андріївській вулиці завжди панує атмосфера свята та безтурботності. Нещодавно узвіз відреставрували у стилі ХІХ століття: тротуари вимощені спеціальною цеглою, зробленою за стародавньою технологією, виготовлено чавунні ліхтарі за старовинними малюнками тих часів.
Андріївський узвіз – чудове місце не лише для тих, хто хоче відчути дух історичного минулого, але й чудовий закуток мистецького життя столиці. Коли б ви сюди не завітали, тут, за будь якої погоди, побачите хоча б кількох художників, що виставляють свої картини, або ж тих, хто продає зразки прикладного мистецтва – прикраси, різноманітний посуд, цікаві фігурки. Це місце, куди хочеться повертатися знову і знову.

вторник, 8 апреля 2014 г.

Чому я обираю паперову книгу, а не електронну

  На сучасному етапі розвитку суспільства неодноразово поставало питання: що краще паперова чи електронна книга?
Я обираю паперову книгу, хоча є і багато книжок, збережених на ноутбуці.
Багато чого в житті ми робимо за звичкою, і від неї деколи важко відмовитися.
Я вважаю, що книги неможливо замінити блимаючим екранчиком, яким би він зручним не був. Я люблю читати паперові книги, загорнувшись у теплу ковдру, шурхотіти сторінками і при цьому поринати у світ твору. Сторінки запам’ятовуються, в той час як електронна інформація не структурується, залишається віртуальною.
Кажуть, що електронна книга зараз має більше переваг над паперовою. Але якщо подумати, то не все так просто й зручно, як здавалось би. Електронні книги так само не вічні як і друковані, а можливо, можуть прослужити зовсім мало. По-перше, поводитись з електронною книгою слід дуже обережно. Екран досить крихкий і може тріснути при сильному натиску чи неправильному поводженні з ним. Заміна екрану коштує майже так само як і пристрій. Тому переваги змінюються на недоліки. По-друге, залежність  електронної книги від джерела живлення. Так, з одного боку, її легше взяти з собою на природу або читати під час поїздки в транспорті, а з іншого – важко буде знайти, де б підзарядити батарею. З друкованою книгою таких проблем не виникатиме.
Паперова книга, на відмінну від електронної буде прочитана і через декілька років. Адже формат електронних книг не завжди підтримують електронні носії.
Паперову книгу, яка пахне друкарським чорнилом, набагато приємніше тримати в руках, ніж електронну. Її можна дати комусь почитати чи подарувати. Електронну книгу не загорнеш у красиву упаковку, не підпишеш, щоб вона нагадувала про те, хто її подарував.
Я не кажу, що треба цуратися електронних книг. Адже багато письменників  не мають можливості друкувати свої твори на папері, та й якість електронних носіїв дедалі зростає.
Звичайно, й друковані книги не обійдуться без недоліків. Невдала верстка, погана якість паперу, завищена вартість, низька доступність – ось основні вади, які постають перед читачами. Електронні книги майже доступні кожному, їх можна поміщати скільки завгодно в пристрій для читання і легко носити з собою.
Зараз майже в кожного є планшет або смартфон, практично кожен має доступ до комп’ютера.
Діти часто на уроках використовують електронну книгу замість підручників. Так, з одного боку, їм легше носити одну книгу, ніж декілька, а з іншого – вони постійно відволікаються і важко сприймають матеріал. А якщо екран не дуже якісний, то погіршується зір.
Дослідження показали, що діти, які вибирають традиційні друковані видання, більш схильні насолоджуватися читанням у порівнянні з тими, хто читає з екранів електронних пристроїв. Також ті, хто читають друковані видання, куди частіше мають улюблені книги.
Електронна книга не вічна. Чи читатимуть через кілька років цю саму електронну книгу? Чи підтримуватиметься формат? Чого не скажеш про друковану.
Думаю, що ніхто не відмовиться від паперових книг остаточно, адже вони більш зручні для читання.
Та час біжить невблаганно швидко, і можливо, вже через сто років, а може й менше, суспільство повністю перейде на читання електронних книг. А звичну для всіх нас друковану книгу можна буде побачити лише в музеях і в приватних колекціях.

пятница, 28 марта 2014 г.

Мальовничий куточок на Черкащині
Необов’язково бути фанатом давньогрецької міфології, щоб їхати в дендропарк «Софіївка», який знаходиться в м. Умань на Черкащині. Завдяки універсальній архітектурі та ландшафту парку тут буде цікаво абсолютно будь-якій людині. Ви побачите і водоспади, і мальовничі кам’яні брили, оригінальні альтанки та статуї, хитромудрі містки. А унікальна система озер просто вражає!

Прогулянка парком займає досить тривалий час, тому в запасі треба мати мінімум три години, щоб насолодитися красою.

Якщо ви вперше в «Софіївці», то краще прогулятися з екскурсоводом, який розповість вам цікаві легенди та оповіді про історію парку.

Мені неодноразово вдавалося відвідувати «Софіївку» і щоразу, після кожної поїздки, відкриваєш для себе щось нове, незвідане. Здається, що парк змінює свій зовнішній вигляд. Він ніби свідомо реагує на зміни в природі.

Парк прекрасний у будь-яку пору року: і у весняному цвітінні, і у спекотне літо, золотої осені та в час зимового спокою.

Як на мене, то найкраще відвідати це прекрасне місце навесні, коли парк потопає в зелені та пахощах квітів.

Останній раз я відвідувала «Софіївку» минулої весни разом зі своїми одногрупниками.

     На жаль, не всі змогли поїхати, проте інша частина групи отримала величезну купу вражень. Щоб обійти весь парк нам трохи не вистачило часу і сили, але найвизначніші пам’ятки та місця все ж вдалося побачити. Екскурсовода ми не наймали, тому власними зусиллями організували екскурсію. Кожен ділився своїми знаннями про пам’ятку садово-паркового ландшафту.

     Якщо ви любите фотографувати й фотографуватись, то «Софіївка» - справжній рай для любителів фотозйомки. Ми зробили багато фотографій, якими поділилися зі своїми рідними та друзями.

     Краса «Софіївки» відкривається не відразу і не до кінця. Але варто побачити її хоча б раз - і вже не забудеш її ніколи.

     Тому не гайте часу, йде весна. Хто ще не був у цьому чудовому місці, рекомендую відвідати. А кому вже поталанило тут побувати, то долучіться до чарівної атмосфери парку ще раз та отримайте незабутні враження!


 


Детальніше тут