Володимир Винниченко. Повернення.

Перед початком проекту "Світ Володимира Винниченка" пропонуємо ознайомитись із тим, як ця постать повязана з нашим краєм та, зокрема, що можна дізнатись та побачити в Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї. Запрошуємо до обговорення ідей тощо.

Кіровоградщина дала світу багатьох видатних людей. Серед них особливе місце належить Володимиру Винниченку – видатному українцю, відомому політику і письменнику, талановитому художнику.

Перлиною колекції Кіровоградського обласного краєзнавчого музею є меморіальна колекція Володимира Винниченка, яка надійшла до музею у 1993 році. Передача речей стала можливою завдяки сприянню держави, окремих організацій і осіб. Колекцію складають  особисті речі, публіцистичні та художні твори, меблі, картини тощо.

Народився Володимир Винниченко 16 липня 1880 року в Єлисаветграді (нині Кіровоград). Початкову і середню освіту здобував теж у нашому краї. Після закінчення Златопільської гімназії став студентом юридичного факультету університету Св. Володимира у м. Києві.  Незабаром за політичну діяльність його було виключено з університету. З того часу Винниченко повністю присвятив себе справі революції. В експозиції представлені фотографії В.Винниченка періоду навчання в гімназії та фото приміщень Єлисаветградської та Златопільської гімназій, які збереглися до сьогодні.

Розквіт політичної діяльності В.Винниченка припадає на добу української національної революції 1917-1920 років. Він був одним із її лідерів, стояв у витоків створення перших політичних партій на Україні, спільно з М.Грушевським  керував роботою Центральної Ради,(фотографії В. Винниченка з провідними діячами української революції в експозиції: зокрема В. Винниченко у складі Генерального Секретаріату, з   головою Центральної Ради М.Грушевським, міністром військових справ С.Петлюрою представлено в експозиції),  був співавтором усіх головних законодавчих документів Центральної Ради, в тому числі чотирьох Універсалів, був головою Директорії (листопад 1918 - лютий 1919. Після нього Директорію очолив С. Петлюра, (до кінця 1920 р). Знаковим документом, прийнятим Директорією був Акт Злуки українських земель, який на Софійській площі 22 січня 1919 зачитав В.К. Винниченко. Копія документу експонується.

На важливих державних постах Винниченко зробив багато для розбудови незалежної держави – від боротьби за широку автономію і до проголошення самостійності, створення власної грошової системи, армії, тощо. Незважаючи на палку відданість Україні і безкорисливе служіння її інтересам,  В. Винниченко не зміг порозумітися з тодішньою політичною елітою і змушений був емігрувати за кордон.  Проживав на півдні Франції у м. Мужені.

Хоча політичні обставини змусили його залишити Батьківщину, та не змусили зрадити своїм поглядам.  До кінця життя він був з Україною в серці, працював і намагався допомогти їй з далекої Франції...Та слухати його радянська влада не бажала, навіть більше - звеліла забути свого сина... І тільки у роки незалежної України Володимир Винниченко повернувся в Україну - у своїх публіцистичних роботах, літературних та художніх творах.

В експозиції представлений робочий кабінет В.Винниченка, який  відреставрований в Науково-дослідному реставраційному центрі у 2014 році.

Особливими раритетами являються прижиттєві видання творів В.Винниченка, які поділяються на художні та публіцистичні. Особливо слід звернути увагу на публіцистичний твір «Відродження нації», у якому В.Винниченко дає аналіз подіям української революції. Як відомо, українська національно – демократична революція 1917-1920 років завершилася поразкою. Природно, що перед її керівниками, серед яких був і В.Винниченко, постало надзвичайно складне завдання: винести гіркі уроки революції, узагальнити їх і, таким чином, скоригувати своє бачення майбутнього України. Особливо важко було В.Винниченку, адже він перший створив і оприлюднив  цикл спогадів у трьох томах «Відродження нації», виданий у Відні у 1920 році. На сьогодні цей твір є унікальним джерелом для вивчення історії українських визвольних змагань 1917-1920 рр. Експонуються художні твори Винниченка, зокрема, перша збірка літературних творів «Краса і Сила», серія дитячих оповідань.

Розкривають багатогранність таланту Володимира Кириловича картини – «Натюрморт з квітами», «Осінній букет», «Пейзаж м. Мужена», копії інших картин, в тому числі автопортрет митця.

Любов до України, яку проніс через життя Винниченко, символічно втілилася в грудочці української землі, яка зберігається в пулярисі, зігрівала  Володимира Кириловича в довгі роки еміграції і залишилася з ним до кінця життя.

Протягом років музейна колекція, присвячена В.Винниченку поповнюється новими надходженнями і на сьогоднішній день є досить повною для різнобічного вивчення життя і діяльності великого патріота України, яким був Володимир Винниченко.

Рефлексія. Модуль 2.

Цей модуль допоміг мені систематизувати знання про метод навчальних проектів. Я ознайомилася із прикладами портфоліо, а також із таксономією Блума. Створила сторінку власного портфоліо та обрала тему, за якою працюватиму далі.

Я впевнена, що навчальні проекти можуть допомогти учням виконувати завдання навчальних програм і розвивати навички, необхідні у ХХІ ст. В учнів підвищиться інтерес до навчальної діяльності, розвинеться рівень самостійності тощо.

Рефлексія. Модуль 1.

Під час вивчення першого модуля я зрозуміла основну мету та завдання тренінгу. Ознайомилась із ресурсами, які допоможуть у подальшому для розробки майбутніх проектів. Я вважаю, що такі тренінги є корисними, адже допомагають підвищувати професійний рівень. Розробка проектів є цікавою та корисною і для педагогів і для учнів. У майбутньому я хочу впровадити у своїх класах такі навчальні проекти, які дозволять краще залучити учнів до навчально-виховного процесу.

Баланс професійної реалізації та особистої актуалізації

Що робити після закінчення філфаку? Шкода, що деякі студенти, які навчаються тут, не можуть дати відповідь на це запитання.

Після закінчення школи, кожен обирає собі той шлях, який вважає потрібним для майбутнього.

Мати перед собою ціль – основне завдання кожного студента.

Я не кажу, що всі мають піти працювати вчителями. Але ж не чебуреки продавати після стількох років навчання на філолога. Вміти правильно писати, оформлювати документацію, знатися в літературі… Чи всі це вміють? Ні. Потрібні фахівці. Маючи освіту філолога, можна працювати не тільки в галузі освіти, а й  журналістики, культури чи деінде . Знайти роботу не так легко, як хотілося б. Проте хто шукає, той завжди знайде.

Не потрібно обмежувати себе тільки роботою, можна поєднувати й інші заняття, реалізовувати свої плани та мрії. Треба встановити баланс між професійною реалізацією та особистою актуалізацією.

Під поняттям «професійна реалізація» можна розуміти шлях гармонійного розвитку особистості, поєднаний із здобуттям професійно-практичного та духовного досвіду в процесі отримання кваліфікації.

Професійна реалізація передбачає в своєму розвитку три етапи: професійне самовизначення, професійне становлення та фахове зростання.

Найбільше значення для професійної реалізації має мотивація, як шлях до успіху. Успішності сприяє також компетентність, вміння адаптуватися тощо.

Труднощі в професійній реалізації, як правило, виявляються у невпевненості в своїх силах, зовнішніх факторах.

Самоактуалізації сприятимуть такі фактори: незалежність, креативність, продуктивність тощо.

Бажання чогось досягти, завершити справу, отримати позитивні результати вже є конкретними проявами особистої актуалізації.

Людина вільна у виборі власного життя і може скористуватися цією свободою в будь-який момент часу.

Тому не потрібно обмежувати своє життя, а прагнути до саморозвитку та самовдосконалення – і тоді успіх буде гарантованим!

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

Проблеми молоді непокоїли суспільство в усі часи, І тоді, коли люди похилого віку були молодими і коли їх батькам було по вісімнадцять, і вони тільки обирали, якою дорогою їм піти. Проблема молоді - одна з основних, тому що, як не банально це звучить, за нею майбутнє.

•     Проблема зростання злочинності серед молоді

    Однією з проблем сучасної молоді є проблема зростання злочинності. Рівень злочинності серед молоді та неповнолітніх має тенденцію зростати. Багато молодих людей, які не можуть реалізувати себе в житті, знаходять себе в наркоманії, розбоях та інших незаконних діях.

    Однією з причин злочинності серед молоді є нагативні процеси,які відбуваються в суспільстві, вони болісно вражають і молодь. серед молодих людей розповсюджені такі види злочинів: торгівля наркотиками, розбійні напади на підприємства та людей, різні форми вимагання, жорстокі дії над життям особи, торгівля краденим, різні види махінацій.

     Більшість злочинів молодь та неповнолітні вчиняють вперше, третина злочинів здійснюють люди, які були вже засуджені. Молодь здійснює незаконні вчинки з метою здобути легкі гроші, задовольнити свої бажання, можливо, допомогти своїй родині.

    Також, молоді люди чинять злочини під впливом друзів із сумнівною біографією.

    Причиною злочинності є безробіття. Молоді люди не можуть знайти роботу, тому вдаються до крадіжок, махінацій, розбої та інше.

    Отже, проблема зростання злочиності серед молоді досить актуальна, і її потрібно вирішувати дієвими способами. Потрібно створювати програми по працевлаштуванню молоді та інші подібні програми.

• Ще однією з проблем сучасної молоді є працевлаштування.

Перш за все, з чим стикається молодь – це вимагання стажу роботи. Роботодавці не бажають брати на роботу молодих людей, вимагають від них багато знань, умінь і навичок.

Також важливим є те, що після закінчення навчання важко влаштуватися на роботу за спеціальністю. Молодь влаштовується передусім на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки.

Після здобуття вищої освіти виникає питання: для чого ми навчались всі ці роки, якщо спеціалістів не потрібно? Молодь втрачає інтерес, «закидає» свій диплом і йде працювати  на ринок, в супермаркети тощо.

Хоча високий заробіток не можна вважати достатньою підставою для зміни цікавої роботи на менш цікаву, проте випускники вузів змушені вибирати роботу не за фахом, втрачаючи кваліфікацію.

То як бути в такій ситуації, як знайти вихід?

Не потрібно боятися починати з малого: з невеликої зарплати, незначних посад, проте бажано, щоб це все-таки була робота за спеціальністю, тому що пізніше не виникатиме інтересу працювати за нею..

Шукати роботу за допомогою агентств - це не вихід. Вони, як правило, займаються працевлаштуванням фахівців із великим досвідом роботи, а не новачків.

Навіть якщо ви не бачили ніякого оголошення про набір співробітників, завжди існує вірогідність щодо можливості пройти тут стажування або практику. Ну, а якщо пощастить, то, можливо, знайдеться й вакансія вашого профілю, про яку просто не оголошували.

Найголовніше - налаштувати себе на успіх і використовувати всі можливості пошуку свого місця в суспільстві.

• Проблема здорового способу життя

Як свідчать результати та досліджень, в тому числі і результати національного опитування молоді 10-22 років показники поведінки молоді, що вже вийшли зі шкільного віку, вказують на відсутність навичок збереження здоров'я. Регулярне заняття фізичною культурою не є звичною нормою для більшості молодих людей, стрімко поширюється вживання алкогольних напоїв.

У сучасної молоді уява про здоровий спосіб життя формується переважно від ЗМІ. Проте не можна несказати, що останнім часом ці джерела майже не формують позитивне ставлення до здорового способу життя. Радіо, телебаченя, газети формують у молоді , що пити, палити - це “круто”. Якщо брати окремо телебачення, то там можемо спостерігати чарівні сили отримані від вживання енергетичних напоїв, прекрасне самопочуття та веселі заклики реклами  пива або горілки. Більша частина української молоді вгамовує свою інформаційну потребу саме за допомогою телевізора. Однак, чи є цей спосіб ефективним - питання неоднозначне.

Підводячи підсумок, можна констатувати, що засоби масової інформації є сьогодні вагомим чинником впливу на свідомість людини. Більшість людей знаходять там свої ідеали на які хочуть походити.У формуванні здорового способу життя проблемою залишається слабка мотивація його необхідності у населення. Тренуйте і розробляйте вашу силу волі.

Вирішення проблем, які виникають у молоді  не може бути реалізоване без організації соціальної роботи, розгортання діяльності соціальних служб для неповнолітніх і молоді. Для того, щоб надати допомогу молоді потрібні знання основних тенденцій розвитку молодіжної культури, психологічних особливостей та власного бажання змінити своє життя. Адже наше життя тільки в наших руках. Ми творим  і водночас же губим його.

23 квітня - Міжнародний день книги й авторського права!

Людина - слово

       Валерія Винарського, поета з Андріївського узвозу, бачили та знають багато киян та туристів. Ця людина – унікальна. Хоча б тому, що вважає себе генієм і не соромиться говорити про це іншим. «Найбільша таємниця цього міста – це я», – каже поет. 

Немає такого слова, з яким би він не міг скласти й процитувати чотиривірш за пару секунд. А за хвилину їх може бути й три і п’ять. 

Якщо ви пройдете Андріївським узвозом, то Винарський обов’язково до вас звернеться чи схопить за руку й запропонує назвати будь-який іменник та зачитає вірш із названим словом. Комусь це подобається, адже не кожного дня зустрінеш незвичайного чоловіка, інших – відлякує, не всім подобається така поведінка.

Сам Валерій до таких людей відноситься спокійно: «Всі нині переймаються тим, як набити свій шлунок, а не духовним. Я захоплююсь тими, хто все ще цікавиться внутрішнім розвитком особистості». А саме такі люди, на його думку, зупиняються  поговорити з поетом.

-         В чому секрет вашого методу складання поезії?

-         Це не метод, – каже він. – я написав дуже багато віршів, близько 10 000. Я пам’ятаю, на якій поличці в моїй голові лежить кожне слово.

-         А які слова найчастіше запитують? 

-         Кохання, стіл, книга, дерево. Але бувають і рідкісні слова. Наприклад, емансипація, вестибулярний апарат, трансформація. Я і з ними справляюся.

-         Чи вважаєте ви себе реалізованою людиною?

-         Я вважаю себе людиною, яка здатна на те, на що не здатна жодна людина в світі. Те, що я роблю, ніхто і ніколи не вмів робити.

-         Як ви ставитеся до того, що стоїте на Андріївському узвозі?

-         На жаль, в мене немає інших методів, щоб донести людям свою творчість.

Життя продовжується, і можливість дарувати й ділитися з людьми своєю творчістю у Валерія Винарського залишається. І хоч як би йому не хотілось, але все-таки день у день ця унікальна людина знаходить в собі сили писати, жити й творити.